Цифровий світ – це не залежність, яку потрібно вилікувати, а новий вид простору. Оскільки технології продовжують змінювати наше життя, старі метафори контролю та утримання стають усе менш корисними. Натомість нам потрібно визнати Інтернет — а незабаром і штучний інтелект — окремою реальністю зі своїми правилами, звичаями та законами.
Обмеження моделі залежностей
Понад десять років ми дивилися на наші стосунки з Інтернетом через призму залежності. Ця модель забезпечує зручну діагностику: сплески дофаміну, переналаштування мозку та потреба в цифровій детоксикації. Хоча певна частка правди в нав’язливості онлайн-поведінки є, ця модель зрештою виявляється недостатньою. Це говорить про проблему, яку можна вирішити шляхом утримання, а не про нову територію, яку потрібно досліджувати.
Думка про те, що ми можемо просто «вийти» з Інтернету, є ілюзією. Спроби заборонити пристрої в школах або громадських місцях приречені на провал; технологія тут, щоб залишитися. Те ж саме неминуче буде вірно для ШІ. Опір не є варіантом; важлива адаптація.
Інтернет як місце
Ключ до адаптації — це розуміння того, що Інтернет — це не просто інструмент, а місце. Це не фізично, але це не робить його менш реальним. Для тих, хто виріс в Інтернеті, відчуття переходу в цю реальність зрозумілі: час стискається, тіло розчиняється, і з’являється інше «я».
Це «інше я» — це не втеча від реальності, а інший вид реальності. Інтернет має свою географію, свої соціальні структури та свої форми взаємодії. Щоб ефективно орієнтуватися в цьому місці, ми повинні вивчити його мову, а не боротися з його існуванням.
Чому саме казки?
Якщо Інтернет – це нова реальність, то нам потрібні нові способи її розуміння. Старі казки про контроль і чистоту не підуть. Натомість нам потрібна мудрість казок: історії, які визнають темряву, трансформацію та неминучу подорож у невідоме.
Так само, як казки вчать нас жити з монстрами та магією, ми повинні навчитися жити з Інтернетом та ШІ. Цифровий світ – це не загроза, яку потрібно перемогти, а новий рубіж, який потрібно досліджувати.
Інтернет – це не наркотик, який потрібно лікувати, а місце, до якого потрібно адаптуватися. Казки не про втечу від реальності, а про виживання у світах, де правила інші.
Майбутнє полягає не в тому, щоб уникнути цифрової реальності, а в тому, щоб навчитися жити в ній.
